Верховний Суд Білорусі

Юридичні звірства,
вчинені Верховним судом Білорусі

Забара А.А., заступник голови судової колегії у
цивільних справах Верховного Суду Республіки Білорусь

«Скаргу Адвокатів» подала адвокат пані Марта Поні з Еллади до Верховного суду Білорусі пан А. А. Забара.

У Копію:

P.I. Korshunovich 
[email protected]

A.V. Koniuk / A.K. Stuk 
[email protected]

O.A. Birulia / S.Yu. Makarevich / N.A. Shutko 
[email protected]

O.L. Slizhevskiy / S.V. Zadiran 
[email protected]

S.A. Ivanovich, Chairman Minsk City Bar Ass. 
[email protected]

C.V. Ivanovich, Chairman Rep. Bar Ass. 
[email protected]

United Nations High Commissioner for Human Rights [email protected], [email protected], [email protected]

Ms.  Gérardine GOH ESCOLAR, First Secretary HCCL 
[email protected]

Ваша честь, пане А.А. Забара,

Мене звуть Марта Поні, я є адвокатом пана Ніколаса Черопулоса в Греції. Як заступник голови Верховного суду Республіки Білорусь, Ви винесли рішення № 034-684 (від 22 травня 2020 року) за апеляцією пана Ніколаса Черопулоса, поданою на рішення суду, винесені за позовом, ініційованим Людмилою Аркадіївною Трафимович проти Ніколая Черопулоса щодо визначення місця проживання їхніх неповнолітніх дітей та виплати аліментів.

Протягом тривалого часу я розмірковувала про те, чи допоможе якось справі, якщо я спробую висловити свою думку з приводу вищевказаного рішення Верховного суду Республіки Білорусь. Зрештою я вирішила, що навіть якщо моя думка не важлива для Вас, я маю поділитися нею з Вами, оскільки я поважаю демократичні принципи, на яких я виросла, і свободу слова, на основі якої я займаюся адвокатською практикою в Греції.

У вищенаведеному рішенні Ви дійшли висновку, що підстави для апеляції не можуть бути прийняті та задоволені. Ви дійшли такого висновку, вивчивши матеріали справи, в яких містяться тільки доводи і претензії позивача - матері дітей (громадянки Республіки Білорусь), не вивчивши водночас і не розглянувши погляди й доводи відповідача - батька дітей (громадянина Швеції та Греції), який повинен користуватися тими самими правами, що й матір, пані Трафимович.

Мати приймала рішення про народження дітей не одна, але разом із паном Черопулосом, це був її вибір. Її статус матері не означає, що вона створить більш сприятливі умови для виховання цих дітей. Позиція і думка батька нікого не цікавили. Їх ніколи не заслуховували і не розглядали в судових органах Республіки Білорусь для того, щоб ухвалити найкраще можливе рішення в інтересах дітей. Я не буду вдаватися в подробиці того, як було встановлено, що діти живуть у Білорусі без відома батька і незаконно переміщені матір'ю, тому що це інший випадок, судове рішення щодо якого виносити не Вам.

Однак я буду посилатися на відмову судових органів Республіки Білорусь вислухати і врахувати доводи і думку батька, який так і не був законним чином повідомлений про слухання 27 грудня 2018 року і з того часу подавав численні звернення, які постійно і безпідставно відхилялися. Норма права, застосовна до вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або торговельних справах, міститься у статті 15 Конвенції від 15.11.1965 р., учасницею якої є Республіка Білорусь, що ратифікувала її 1998 року.

Міжнародна конвенція від 15.11.1965 року не скасовує положень внутрішнього законодавства країн, які її підписали, але гарантує, що документ буде доставлено одержувачу, що дасть змогу уникнути фіктивного вручення документів і відсутності сторони на судовому засіданні.

Пан Черопулос не був офіційно повідомлений про судовий розгляд 27 грудня 2018 року, тоді як судові органи Республіки Білорусь наполягають на відхиленні вищевказаного аргументу без обґрунтування. Я очікувала від Верховного суду Республіки Білорусь суворого й абсолютного дотримання, а також поваги міжнародного права та міжнародних конвенцій.

На моє велике розчарування, на підставі ухваленого Вами рішення я можу судити про те, що Ви також відкидаєте цей вірний і обґрунтований аргумент батька без жодного правового підґрунтя, уникаючи посилання на Міжнародну конвенцію від 15.11.1965 року та роблячи висновок, що відповідач у день слухання перебував у Республіці Білорусь, знав, що справа розглядатиметься, але не з'явився до суду й не уповноважив свого представника також з'явитися в суді. 

Які дійсні докази того, що відповідач був законним чином повідомлений і знав про слухання? У своєму рішенні Ви не покладаєтеся на будь-який документ, що підтверджує офіційне повідомлення відповідача.

Який нормативний акт Республіки Білорусь перевершує за своєю юридичною силою статтю 15 Конвенції від 15.11.1965 року? Якщо такого нормативного акта немає, Ви маєте застосовувати положення Міжнародної конвенції, яка була ратифікована Республікою Білорусь у 1998 році (!).

Навіть якщо пан Черопулос дізнався про слухання за день до його проведення під час візиту до Білорусі, коли він провідував своїх дітей, як він міг належно підготуватися до участі в слуханні або уповноважити адвоката, і як це можна вважати "негайним інформуванням"? Коли він би зміг підготуватися до такого слухання, яке зачіпало інтереси його дітей?

Не можна розглядати справу в односторонньому порядку і робити висновки, які впливають на життя невинних дітей, які не можуть захистити себе самі, але залежать від нас, мудрих дорослих. Ваше рішення має наслідки і визначає життя дітей, у яких, крім матері, також є батько.

Ви також стверджуєте у своєму рішенні, що суд не знайшов жодних доказів того, що матір негативно висловлюється в розмовах з дітьми про їхнього батька або що вона перешкоджає його спілкуванню зі своїми доньками.

How did you come to this conclusion, since you never heard the defendant–father? Was just one lawsuit from the mother from 2018 enough to conclude that the mother does not prevent them from communicating with their father?

Чи знаєте Ви, що батько не може навіть спілкуватися зі своїми дітьми, бо тепер вони розмовляють лише білоруською, а мати відмовляється навчати дітей шведської чи грецької мови, щоб вони могли спілкуватися зі своїм батьком?

Чи обізнані Ви про те, що батько навіть не знав, до якої школи ходили його діти донедавна, тому що мати відмовлялася повідомити йому? Відповідач мав надіслати серію запитів до Міністерства освіти, щоб отримати інформацію про школу своїх дітей?

Які докази Ви взяли до уваги, щоб зробити висновок, що мати не створює жодних перешкод батькові у спілкуванні з дітьми?

Можливо, Вас ця ситуація не хвилює або Ви просто не звертаєте уваги на проблему. Проте державні органи, як і раніше, зобов'язані захищати дітей і поважати як материнські, так і батьківські права, а також права людини, чого Ви, схоже, не зробили. Що б кожен із нас справді відчував, якби ми опинилися в такій ситуації на місці батька? Я можу собі це уявити, і мені від цього справді страшно.

За всієї поваги до Вас мені довелося висловити свою точку зору, тому що я маю виконувати свою роботу, я служу закону і правді та вірю у свободу слова і переконань. Я не хочу, щоб до чоловіка і батька ставилися так, як до пана Черопулоса поставилися в Республіці Білорусь, і я хочу, щоб у майбутньому жодна дитина не була позбавлена батька і батьків загалом через рішення "мудрих і шанованих" дорослих.

З повагою
Марта Поні
Адвокат Греції
Мати
Людина

Адвокати Скарга додається до цього:

Російська версія: 2020.07.28 Russian Version of Final Letter to Mr. A.A. Zabara

Українська версія: 2020.07.28 Ukrainian Version of Final Letter to Mr. A.A. Zabara

Англійська версія: 2020.07.28 English Version of Final Letter to Mr. A.A. Zabara

Грецька версія: 2020.07.28 Greek Version of Final Letter to Mr. A.A. Zabara

Словацька версія: 2020.07.28 Slovak Version of Final Letter to Mr. A.A. Zabara

Італійська версія: 2020.07.28 Italian Version of Final Letter to Mr. A.A. Zabara

*У разі розбіжності в тлумаченні приведеного вище тексту, початковий текст на грецькій мові має переважну силу.

Ніколаос А.А. Черопулос
Батько Ант'ї та Олександри
Стокгольм, серпень 2020 р.
Переглянуте, жовт. 2023 р.